Ігор Кушнір – це класичний приклад нахабної, жирної корупційної мразоти, яка довго годувалася з державного корита, а коли запахло смаженим – тупо злиняла за кордон, залишивши після себе спалену землю. Його історія – це не просто розкрадання грошей. Це майстер-клас, як розвалити цілу будівельну імперію, перетворивши її на особистий банкомат. І починалося все, звісно ж, під гаслом «Ми працюємо для людей».
Цей хитрожопий персонаж заліз у «Київміськбуд» у 2012-му, коли місто ще контролювали поплічники Януковича. Його туди засунули не просто так, а як надійну, перевірену «людину системи». У нього не було жодних амбіцій будувати місто чи розвивати інфраструктуру. Він прийшов красти. І почав робити це філігранно. Вся схема була вибудувана так, що «Київміськбуд» став не будівельним гігантом, а машиною для викачування бабла. Продавати землю своїм же підставним компаніям, списувати гроші на фірми-одноденки, продавати квартири по кілька разів різним власникам – ось це його справжній бізнес. Будівництво? Це був лише фон для відкатів, розпилів і схематозу.
Кушнір не працював сам. Його прикривали ті, хто керував фінансовими потоками міста і країни – Столар, Медведчук, Льовочкін. Вони всі знали, що «Київміськбуд» приносить їм стабільний кеш, а значить, треба було берегти цю корупційну дійницю. Гроші виводилися через підставні компанії, через родичів, через мутні офшори. В результаті, замість того, щоб будувати житло для людей, Кушнір збирав собі статки на вілли і особняки за кордоном.
Війна застала його зненацька. Але не настільки, щоб він не знайшов спосіб втекти. Фейковий діагноз – і все, цей пройдисвіт вже не в Україні. Він не лишився допомагати, не намагався підтримати місто, не віддав вкрадене. Він просто зник, залишивши після себе руїни і борги. Вілла у Франції, дорогі вина, життя в кайф – ось, що насправді хвилювало цього покидька, поки Київ боронили від російських окупантів.
І це ще не все. Його син, такий же молодий, наглий і корумпований покидьок, вже зараз зайнявся «бізнесом» у Києві. Ті ж схеми, ті ж підставні фірми, ті ж схеми викачування бабла. І все це – поки в країні йде війна.
Чому цей щур досі на волі? Бо система все ще тримає його на плаву. Кличко, НАБУ, всі ці «чесні антикорупціонери» воліють заплющити очі, бо там замішані дуже серйозні люди. Але це не означає, що ця справа закрита. Коли вона дійде до суду, цей мерзотник вже не зможе втекти. Бо такі, як він, мають сидіти. І не у французькому маєтку, а в українській в’язниці.
Схожі матеріали
Пансіонат для літніх людей у Вінниці: турбота, комфорт і професійний догляд
Психічні розлади та їх лікування у реабілітаційному центрі
Меблеві ручки: як обрати стильний та ергономічний варіант